Suchergebnisse

The purpose of the article is to elucidate the main stages of theoretical understanding of the protection of cultural heritage living part in the history and regulatory sphere and UNESCO role in this regard as well as in the comprehensive analysis of the current state of intangible cultural heritage protection in Ukraine. The methodology of the research is based on the historical method, which allows considering the evolution of the formation of international legal foundations for the protection of intangible cultural heritage; a comparative method by which the comparison of international and domestic practices in the preservation and promotion of intangible cultural heritage took place. The scientific novelty of the article is to be found in the clarification of management and legal issues associated with the national conditions for the implementation of the UNESCO Convention for the Safeguarding of the Intangible Cultural Heritage. Conclusions. The study revealed that Ukraine has delayed institutionalization of the intangible cultural heritage. Given the fact that in recent times the requirements for the inclusion of material cultural heritage objects in the UNESCO list have increased, one can predict that the same situation will befall the objects of its intangible part. Considering the above, the national government authorities who have been delegated with powers of safeguarding the intangible cultural heritage should adhere more strictly to UNESCO criteria when drafting an application for the UNESCO Intangible Cultural Heritage Representative List. ; Мета роботи. З'ясувати основні етапи теоретичного осмислення охорони живої частини культурної спадщини в історії та нормативно-правовій сфері й ролі в цьому ЮНЕСКО, а також проаналізувати сучасний стан охорони нематеріальної культурної спадщини в Україні. Методологія дослідження базується на історичному методі, що дозволяє розглянути еволюцію становлення міжнародно-правових основ охорони нематеріальної культурної спадщини; компаративному методі, за допомогою якого відбулося зіставлення міжнародної та вітчизняної практик збереження і популяризації нематеріальної культурної спадщини. Наукова новизна статті полягає в з'ясуванні управлінсько-правових проблем, пов'язаних із вітчизняною специфікою втілення положень Конвенції ЮНЕСКО «Про охорону нематеріальної культурної спадщини». Висновки. У результаті проведеного дослідження з'ясовано, що в Україні затягнувся процес інституціалізації нематеріальної культурної спадщини. Враховуючи те, що останнім часом посилилися вимоги до внесення в список ЮНЕСКО об'єктів матеріальної культурної спадщини, можна спрогнозувати, що й об'єкти нематеріальної її частини чекає такий самий суворий відбір. З огляду на викладене, вітчизняні структури влади, яким делеговані повноваження щодо охорони нематеріальної культурної спадщини, при підготовці заявки до міжнародного списку ЮНЕСКО повинні більш чітко дотримуватися критеріїв, визначених цією організацією.

The purpose of the article is to elucidate the main stages of theoretical understanding of the protection of cultural heritage living part in the history and regulatory sphere and UNESCO role in this regard as well as in the comprehensive analysis of the current state of intangible cultural heritage protection in Ukraine. The methodology of the research is based on the historical method, which allows considering the evolution of the formation of international legal foundations for the protection of intangible cultural heritage; a comparative method by which the comparison of international and domestic practices in the preservation and promotion of intangible cultural heritage took place. The scientific novelty of the article is to be found in the clarification of management and legal issues associated with the national conditions for the implementation of the UNESCO Convention for the Safeguarding of the Intangible Cultural Heritage. Conclusions. The study revealed that Ukraine has delayed institutionalization of the intangible cultural heritage. Given the fact that in recent times the requirements for the inclusion of material cultural heritage objects in the UNESCO list have increased, one can predict that the same situation will befall the objects of its intangible part. Considering the above, the national government authorities who have been delegated with powers of safeguarding the intangible cultural heritage should adhere more strictly to UNESCO criteria when drafting an application for the UNESCO Intangible Cultural Heritage Representative List. ; Мета роботи. З'ясувати основні етапи теоретичного осмислення охорони живої частини культурної спадщини в історії та нормативно-правовій сфері й ролі в цьому ЮНЕСКО, а також проаналізувати сучасний стан охорони нематеріальної культурної спадщини в Україні. Методологія дослідження базується на історичному методі, що дозволяє розглянути еволюцію становлення міжнародно-правових основ охорони нематеріальної культурної спадщини; компаративному методі, за допомогою якого відбулося зіставлення міжнародної та вітчизняної практик збереження і популяризації нематеріальної культурної спадщини. Наукова новизна статті полягає в з'ясуванні управлінсько-правових проблем, пов'язаних із вітчизняною специфікою втілення положень Конвенції ЮНЕСКО «Про охорону нематеріальної культурної спадщини». Висновки. У результаті проведеного дослідження з'ясовано, що в Україні затягнувся процес інституціалізації нематеріальної культурної спадщини. Враховуючи те, що останнім часом посилилися вимоги до внесення в список ЮНЕСКО об'єктів матеріальної культурної спадщини, можна спрогнозувати, що й об'єкти нематеріальної її частини чекає такий самий суворий відбір. З огляду на викладене, вітчизняні структури влади, яким делеговані повноваження щодо охорони нематеріальної культурної спадщини, при підготовці заявки до міжнародного списку ЮНЕСКО повинні більш чітко дотримуватися критеріїв, визначених цією організацією.